1914 В КИЄВІ З НОВИМ АЛЬБОМОМ

Якщо з’єднати blackened death metal, страшні, проте захоплюючі історії з Першої Світової, військові костюми з минулого та драматичне виконання з повним зануренням, отримаємо формулу виступу львівського гурту 1914. 19 листопада команда презентувала у столиці свій останній альбом «Where Fear and Weapons Meet», котрий тематично продовжує попередні роботи. Власне, вийшла повноцінна презентація, адже хлопці зіграли майже всі треки з нового сольника.

Розігрів по-київськи

Почали трохи по сьомій і першими в майже порожній зал увірвались хардкорні Juggernaut. Слемилось під час їх сету дві з половиною людини, проте команда все одно гріла присутніх на повну. І без того м’ясний матеріал розбавили потужним кавером на Hatebreed. Вокаліст порадував своєю футболкою AFI.

Друга банда – сладж-метал проект Kasu Weri – почала з інструменталу. На другому треку заспівали. В клубі активно більшало людей, сцену заливала червона підсвітка, а на екрані за ударником рухались черепи. Бажання жити пісні команди не додали, проте проект крутий. Наприкінці сету барабанщик намагався розкидати свій інструмент, але стримався з рештою.

Ближче до дев’ятої вечора в Atlas підтягнувся нарешті основний натовп, що складався на 90% з хлопців та чоловіків, та от-от мали з’явитись хедлайнери.

Blackened death та історії про війну

Зазвучало інтро, а на екрані сцени почалась документалка про Першу Світову. Музиканти вийшли по черзі в своїх вже традиційних образах – солдатів різних країн. На голові Дмитра Кумара пікельхельм – шолом з гострим наконечником, в руці – гвинтівка Мосіна, яку вінчав мікрофон.

Фронтмен звернувся до залу, але не щоб привітатись та спитати «Як справи?». Він почав розповідати історію та познайомив присутніх з Пилипом Коновалом – канадським солдатом українського походження, що єдиний зі східної Європи отримав Хрест Вікторії за героїзм у битві при Лансі. Далі звучала музична присвята герою – трек «Vimy Ridge (In Memory Of Filip Konowal)». Наступною була розповідь про 1 млн. фунтів вибухівки і найбільший неатомний вибух у світі: після такого людей не знаходять мертвими, бо вони просто розчиняються. Пісня, що гурт виконав за цим, називалась «Pillars of Fire (The Battle of Messines)». Слідом за тим народ дізнався, хто такі Хелфайтери – спочатку на словах, далі в пісенній формі під назвою «Don’t Tread On Me (Harlem Hellfighters)».

Виступ майже одразу обернувся трагічною виставою. Доки народ слемився ошатним колом в центрі, вокаліст падав на коліна та затуляв вуха долонями, що дрижали. Його спів був схожий на істерику. Підсвітка дійства, звичайно, криваво-червона. Не потрібно шукати якихось влучних метафор, адже неозброєним оком було видно: команда не виконує пісні, а дійсно проживає їх…

300 бельгійців та 10 німців

Що відбувається, коли в людину потрапляє артилерійський снаряд? Того вечора люди дізнались відповідь на це питання з оповідки про Артура Джорджа Харрісона і лист, котрий отримала його мати. Трек, що розповідав про це, називається «…And a Cross Now Marks His Place». На новому альбомі 1914 окрасою цієї пісні став гостьовий вокал Ніка Голмса з Paradise Lost. В Атласі Кумар, звісно, виконав пісню один.

Далі звучала «Corps d’autos-canons-mitrailleuses (A.C.M)» про 300 бельгійських солдатів, що воювали на Галичині проти нас. За нею слідувала композиція німецькою «Mit Gott für König und Vaterland». Це завершальна частина з трьох треків про те, як десять німців-саперів взяли укріплений французький форт Дюмон, де було 600 людей. Розповідь, очевидно, дуже надихнула присутніх, адже слемились під трек відчайдушно. Попередні частини історії, до речі, можна послухати на першому та другому альбомі гурту.

Дмитро Кумар тим часом вирішив спуститись до залу. Він не стейдждайвив та не випендрювався у центрі слему. Просто повільно йшов, нікого ніби й не помічаючи, зробив повільне коло крізь натовп та завмер зліва біля звукачів, де доспівав свою пісню. На тому гурт залишив сцену, завершивши коротке, проте насичене шоу. Чи ні?..

Будь яка війна – це могили

Музиканти повернулись через пару хвилин. Це був не біс, а повноцінне продовження шоу та військової драми. Вже без історій, лише мовою музики, а власне – мовою чотирьох потужних треків. Народ молотився, гурт на сцені далі проживав трагедії. Вдруге з’явилась Мосінка – вона ж мікрофонна стійка, вона ж повноправна учасниця банди 1914. На останньому треку фронтмен знову пішов у народ та, здається, там і розчинився. На тому було все.

1914 – це дійсно рівень і гурту хочеться особисто подякувати за крутий виступ: за цікаву подачу загалом та окремо за якість музичного матеріалу. А ще за те, що на кожній своїй платівці та в кожній пісні команда несе один ключовий посил: війна – не про романтику, війна – про смерть.

Будь яка війна – це могили. По можливості не помирайте

Кумар
Фото: Дмитро Головченко
Теги:

Залишити коментар