Disturbed, рояль і малий під бас-бочкою

У вівторок, 18.06 в столичній Stereoplaza вперше в Україні виступили американські титани металу – Disturbed. А в цьому матеріалі ми розкажемо вам до чого тут рояль із віолончелями, суїциди та діти під бас-бочками.
Але не будемо забігати вперед. Цікавого на концерті було багато, то ж почнемо з самого початку.

Після розігріву натовп стояв собі і слухав музичку, аж раптом із колонок почав лунати In the End – Linkin Park. Тисячі людей в очікуванні грандіозного шоу співають в унісон “I tried so hard And got so far” – просто неймовірно!

ARE YOU READY?

Шоу відкривається заглавною композицією еволюції і так, ми були в біса готові! Розрив підсилюють Prayer та Liberate.

Відлабавши The Animal та розкачавши зал, Дрейман штовхнув промову на дуже болючу для всіх нас тему – сучасні реалії влади та міжнародних відносин і закінчив це все на дуже правильній ноті – “It doesn’t make any fucking sense to me” І продовжує цю хвилю Stupify.

Щоб не спалити зал дотла занадто рано, чуваки трохи збавили градус двіжу і лабанули непогане гітарне соло.

Неочікуваним і приємним сюрпризом став Land of Confusion – Genesis. Якщо каверити, то по дорослому!

А от далі відбулось щось дивне. Доволі посереднє бас соло за яким було бомбезне драм соло. Як так?

Джоні потягав бас по сцені, поганяв туди-сюди один і той же риф і вуаля – соляк. На фоні всього іншого виступу виглядало дуже дивно.

А от Майк за барабанами роздав гімна. Тут і світлове шоу, і драйвова збивка – словом вагінь!

MUSIC AS WEAPON

Музика – це справді дуже сильна зброя. І Девід використовує її у боротьбі із страшними внутрішніми демонами – депресією та залежністю. “Кожного дня вони забирають багато хороших людей від нас, раніше відведеного часу. Ти не один” Були згадані важливі для нас імена: Кобейн, Честер, Кіт та багато інших.

Завершальним акордом цього стала A Reason to Fight!

Під завершення основної частини виступу Девід покликав на сцену 7-ми річного хлопчака із натовпу. Після селфі програми, чуваки залишили малого та його батька потусити одну пісню на сцені.

Цікаво, як воно було почути The Light сидячі прямо під бас-бочкою? В цілому дуже круто, робота з публікою на вищому рівні.

Так при чому тут рояль із віолончелями?

Важку артилерію американці приберегли на кінець шоу.
Всі ми знаємо і дуже любимо цю пісню, але у виконанні Девіда Дреймана, із інструментальним супроводом це фантастика. Рояль, Віолончель, Скрипка, Акустична гітара.

Тут мене пробрало до самих кісток. Це було шалено, неймовірно і просто космічно!

Sound of Silence безумовно одна з найлегендарніших композицій.
Ну і закрили виступ саме так, як це мало бути – Get up, come on get down with the sickness!

Остаточно розірвали публіку на шматки і пообіцяли повернутися.

Ну то як концерт?

Було все! І шалений драйв з вривом, і ліричні відступи з серйозними темами, і акустика яка пробирала кожну клітину тіла, і важкі рифи з лютим слемом. І навіть 7-ми річний чувак під барабанною установкою. Просто пушка!

Теги:

Залишити коментар