У зв’язку з переходом веб-сайту на нову платформу, новини за період початку 2020 і раніше тепер не доступні.

Як KARNA столицю арканила або Party на київщині

Вітчизняний рок-гурт KARNA – не перші, хто придумав змішати етнічні мотиви з важкою музикою. Та хлопці і не претендують на роль першопрохідців. А от їх виступ у Києві цього четверга точно може претендувати на один з потужніших концертів якщо не року, то осені. Як же пройшов майстер-клас по арканам у столиці?

Розігрів, що не зігрів, та вогняний початок основного шоу

Цікаво, кому спала думка розігрівати натовп металюг виступом ді-джея? Заявлено про розігрів було досить оригінально – обіцяли танцювальні мікси треків Карни. Добре, чому б і не розім’ятись в очікування головних героїв? Мабуть, цим керувалися фани, які вже за годину до початку виступу улюбленців заповнили компактне приміщення клубу «ATLAS». По факту ж всі отримали 2 прозорих натяки на творчість хедлайнерів та решту діджейського сету з реміксів на Backstreet Boys та Prodigy. Народ розгублено переминався на місці, поглядаючи на папірці А4 з надрукованим написом «ГУЦУЛ-МЕТАЛ» в долонях, та полегшено зітхнув, коли все закінчилось.

Рівно о восьмій почалася головна подія – чи краще сказати вистрілила? – тим самим «Гуцул-металом». Є такі пісні, що ніби створені для початку концертів. Франківська четвірка потужно увірвалась і одразу ж витерла зі свідомості присутніх згадку про незрозумілий розігрів. Руки з отими листочками А4, що їх видали на вході, злітали у повітря на кожному приспіві, а 70% присутніх одразу ж перетворилися на бурхливе море слему. Зовсім інша справа.

Чим КАРНА фанів розважала: про пісні, традиції та гучність

Рубали одну драйвову пісню за іншою. Фанатів ледве не знесло «Вітроломом» та «Полтергейстом», потім закрутило голову та руки-ноги у вузол «Арканом», далі розпалювали «Ватру» та грали на «7-ми трембітах». Мирні арканні кола за півхвилини оберталися киплячими серкл-пітами. Учасникам банди навіть зусиль не доводилось прикладати – народ місився від душі, палко підтримуючи вітчизняний продукт. Дошки підлоги пружинили від синхронних стрибків – шоу ризикувало опинитися поверхом нижче кожної миті. Карнійці виконали «Чекати буду» і нарешті змилостивилися, даючи залові перепочити.

Ну як перепочити? Запитали, чи є тут фани «старої Карни» (їх виявилось немало) і заграли блок пісень догуцулметальної ери та середнього періоду. Відлабали ліричні «Залиши» та «Серце», потішили хітовою «Ті, що танцюють на голові», згадали древню «Летимо». Далі знов переключилися на більш динамічну хвилю, мішаючи старе та нове. Ми отримали «Прометея», пекельну «В хаті моїй дідько» та чудернацьку «Моримух». Остання має не тільки дивний текст, але й маленьку традицію – великі чорні кулі починають сипатися в натовп з першої ж ноти. Фішку вже бачили під час виступу Карни на «Atlas Weekend» цього літа, але ефект від того не став гірше – неможливо стримати в собі дитину, що приходить у захват від цих кульок.

Усе дійство супроводжувалось дивним, проте ефектним світлом – барабани та Боб за ними сяяли мов на ярмарку, а голос гурту – Олекса «Я знову з вами» Ярош – лишався у тіні. Цим двом дісталося найбільше і у плані звуку. Вокал було чутно до словечка, барабани не губилися. Є суб’єктивна думка про те, що час від часу десь плавали обидві гітари, але це не точно. Найкраща якість звучання, як завжди, була по центрі залу, ближче до звукачів. Тож доводилось вибирати – чи слухати та ухилятися від шаленого слему, чи ковбаситися під сценою, де все крехтить, як старий дідо.

Вечірка не без гостей та 2 біса по ціні одного

Коли дійшло до виконання «Party на Прикарпатті», настала черга ще однієї традиції гурту – кликати на сцену гостей. До нас вийшли учасники банд Dimicandum, Океан Ельзи та The Hardkiss, а ударника Боба поставили на вокал. Здавалося б, не лишилося сил ні стрибати, ні кричати, але тут у присутніх прокинулося друге дихання і стіни клубу ледь не склалися мов картковий будиночок.

На біс КАРНУ витягали 2 рази. Спочатку зіграли «Маленьку» та «Моя мила». Далі голосували всім залом, що ще хочемо почути. Першість виборов «Вітролом» та понісся у другий раз. На біс №2 до гостей вийшли лише Олексій та Влад. Другий зняв свою червону рогату маску, прихопивши натомість білу гітару. В акустиці повторили «Моя мила», даючи присутнім можливість душевно поспівати разом. На тому вечір закінчили – півтори години минули, мов мить… Хоча ні, були ж ще автографи прямо під сценою трохи згодом. Ніяких платних міт-енд-грітів – тут же усі свої.

Маленька ремарка наприкінці. Якщо намагатись об’єктивно оцінити KARNA, зробимо висновок, що роботи гурту навряд чи потішать метал-гурманів: пісні простенькі, комерційні, стандартні по таймінгу та структурі. Але, мабуть, добре продавати неформатну музику у нашій країні без цього не вийде. Творчість без продажів тримається на плаву хіба що у фентезі. А так простота та доступність забезпечує хлопцям приплив шанувальників з кожною новою піснею та концертом, що не може не радувати. Як показало останнє шоу, чотирьох з Франківська у Києві люблять. Тому не прощаємось та чекаємо знову!

Фото: Павлюк Євген
Теги:

Залишити коментар