Концерт групи MGZAVREBI в Києві. Як це було?

16 лютого в столичному клубі Atlas відбувся концерт гурту Mgzavrebi – символу сучасної музичної культури Грузії, такого собі Океан Ельзи, але з Тбілісі. Були жарти, танці, сльози, хорові співи, зустріч однокласників і багато любові. Все як і потрібно для групи, назва якою перекладається як «мандрівники» або ж «пасажири».
Не зважаючи на місткість локації – за декілька годин до початку концерту був оголошений солд-аут. Відкриття дверей відбулось о 18:30, а до заявленого часу виходу на сцену о 19:40 – глядачі заповнили увесь зал. Востаннє гурт відвідував Київ у 2018 році, тому їхні фанати встигли скучити та чудово ознайомитись з новим альбомом.

Грузини виступали без саппорту інших груп, а початком стала пісня їхня ж Capella 53, виконана не в повному складі з вокалом Міші Меґрелішвілі, який відповідає за речитатив та перкусію. Уже з другої пісні усі 7 учасників гурту опинились на сцені, а з третьої увесь зал щиро аплодував та підтанцьовував. Попри те, що у MGZAVREBI не так багато пісень російською мовою, зал щиро підспівував кожну пісню. Це яскравий приклад того, що музика має надздібність проникати в душу, незважаючи на усі вигадані кордони та відмінності.

Mgzavrebi презентували в Києві свій восьмий та відносно новий альбом “GEO”. Його офіційний реліз відбувся наприкінці 2018 року, але гастрольний тур оминав Україну. Ця затримка зіграла їм навіть на руку – більшість текстів уже були завчені відданими фанатами. Усі 7 попередніх альбомів групи різняться між собою, адже групі уже 14 років, а від часу релізу першого альбому групи до релізу останнього минуло 10 років. Основним інструментом в «GEO» – восьмому альбомі – стала електрогітара, а кількість фольклорних мотивів серйозно зменшилась. Вийшов дуже людяний альбом, про увесь спектр почуттів: від любові до болю. Самі музиканти признались, що альбом про новий, більш дорослий погляд на життя. Можливо саме він є найемоційнішим та найсміливішим.

Майже перед кожною піснею, лідер гурту – Ґіґі Дедаламазішвілі – розповідав історії з життя та створення певної пісні, жартував, взаємодіяв з учасниками на сцені та глядачами. Незважаючи на не зовсім струнку фігуру, він викладався на повну, танцював та стрибав з гітарою, а потім старанно витирав піт, розповідаючи наступну історію. Було помітне сильне хвилювання, яке перекривалось радісними вигуками з залу та вдалими жартами.

Перерви між піснями заповнились розмовами починаючи з театрального студентського минулого, знайомства з учасниками групи, продовжуючи жартами про те, як танцює п’яна пальма, про серйозних людей в костюмах, про те, що не існує чужих дітей та подякував усіх, хто працює на концерті: від охорони та звукорежисерів до барменів та техніків. Така собі збірка правильних життєвих орієнтирів, що потрапляла у саме серце, ще й подана з грузинською харизмою.

Творчість Mgzavrebi має легко впізнаваний стиль, але не тому що виконується переважно грузинською мовою, а тим, що вони міксують класичні рокові інструменти з народними, а на кожному виступі імпровізують та виконують соло. Цікавим елементом є використання народних грузинських інструментів, наприклад пандурі, соло на якому віртуозно виконує Бежо Аміранашвілі. Десь серед соло та імпровізацій проскочив навіть загальновідомий і майстерно обіграний вигук «WooHoo». Окрім нового альбому, Mgzavrebi виконали свої найвідоміші пісні, наприклад «Прорвёрся», яку виконали в унісон з усім залом та великою кількістю ліхтариків.

Дато Угрехелідзе, який грав більшу частину концерту на басу, зіграв свою пісню, яку присвятив однокласнику якого не бачив зі школи, а після виконання зіскочив зі сцени, щоб обійняти давнього друга.

Закінчився концерт, звичайно ж, шаленим викликом на біс та декількома додатковими піснями, серед яких останньою стала «Пообещай», які Ґіґі присвятив своїй дружині Марині Карпій (відомій фотографці та киянці), що підтримувала його увесь концерт та пообіцяв стати краще.

Усе що відбувалось на сцені та в залі спонукало рухатись в такт, учити грузинську та поїхати потусити в Тбілісі, трішки поплакати та просто кайфонути від музики, що потужна не тільки в діапазонах, а й сенсах. Слухачі виходили усміхненими та трішки (або ж і не трішки) підтанцьовуючи та позитивно зарядженими енегрією та любов’ю сонячних грузинів. Здається, цей іскрометний музичний колектив нікого не залишив байдужим та розчарованим.

Фото: Павлюк Євген 
Теги:

Залишити коментар