FIVE FINGER DEATH PUNCH ВІДКРИВАЮТЬ СЕЗОН МЕТАЛ-КОНЦЕРТІВ У КИЄВІ

Рік не встиг початися, а до нас вже круті американці завітали. FIVE FINGER DEATH PUNCH не лише сезон відкрили, але й стартанули черговим туром зі столиці! Концерт серед тижня? Та всім плювати, що завтра на роботу – обидві фанки Палацу Спорту набилися людьми, та й на трибунах було мало вільних місць. Читаймо далі - звідки довелось витягати конфетті, чого Айвен Муді сварився на технарів та чи важливий розмір, коли мова йде про серкл-піт.

 

 

Десь у паралельному всесвіті метал-шоу починаються вчасно

Мерч 5FDP та концертні магніти почали продавати ще в переході метро, а довга, кучерява черга вистроїлася до входу у Палац Спорту за пару годин до початку шоу. Бінго, Атлас та навіть пафосна СтереоПлаза нервово покурювали в стороні поки справді велика концертна площа приймала цього вівторка американських грув-металістів у столиці, щоб гучно розпочати 2020 рік.

Початок концерту заявили на сьому вечора, але тільки відчайдушні оптимісти у це повірили. Насправді ж переминатися під сценою, бавлячись телефоном, або з надією поглядати з трибун на 2 екрани по обидві її боки довелось цілу годину. Чи то опублікований таймінг був корявим, чи Фінгерам віра не дозволила вийти вчасно - невідомо…

Незадовго до початку гостям врубали серед іншого Rammstein – Amerika. Варіант розігріву для бідних, але нічого – підспівували навіть із задоволенням. Головні ж гості з’явилися о восьмій. Без повільного випливання з диму, без бадьорого «Прів’єт Кійєв» та чогось подібного. Відблиснув у руках вокаліста фірмовий мікрофон з кастетом і автоматною чергою понеслися Lift me up, Trouble та Wash it all away. Перед виконанням розривної Jekyll&Hyde на півхвилини голос гурту Айвен Муді зник зі сцени. Повернувся, покривши голову циліндром та змінивши шипату футболку на чорно-білу сорочку, дуже в тему пісні. Приблизно у той же час люди в першій фанці спинами відчули, як закрутився трохи позаду крихітний серкл-піт з найвідчайдушніших фанів. Можна було б очікувати більше пристрасті при таких виконавцях, але якось не зрослось... Далі була Sham-Pain, під яку зал щедро засипало першим за вечір густим залпом конфетті. Блискітки, що їх потім витягаєш з волосся, рота та чобіт, завжди піднімають настрій, хіба ні?

 

Скільки футболок змінив того вечора Айвен Муді та інші фішки концерту

Особливого ліричного відступу в програмі робити не стали. Але після першої третини виступу почали з’являтися спокійніші пісні, щоби усі попереводили дух. Серед них були Battle born, Coming Down й улюблена багатьма Bad Company, яку Айвен представив словами: «Що б там не відбувалось у світі, пам’ятайте - ми усі одна сім’я. Не дайте телебаченню нав’язати вам, що реальне, а що ні».

Трохи згодом пролунали прониклива Wrong side of heaven та просто крута Blue on Black. На початку шоу було зрозуміло, що тексти гурту народ знає пречудово, а от на цих треках розпочався справжній хоровий спів.

Щоби не давати всім розслаблятися, більш спокійний матеріал чергували драйвовими Got your six, Never Enough, Hard to see та Burn FM. Остання потішила подовженим барабанним соло, а сцену засвітили яскраво-червоним - здавалося, що вона дійсно палає. Взагалі освітлювачам п’ятірка за старання – нічого феєричного, але по темі та дуже ефектно. А от тому, хто відповідав за налаштування мікрофону, від Муді дісталося прямо під час виступу. Він, звичайно, кулаками не махав, але гаркнув на когось за лаштунками добряче.

Менш ніж півтори години минуло і шоу кінець. Ну як кінець - хлопці звільнили сцену, потім знов вишли ще на 3 пісні – Under/Over it, Far from Home (з крутим акустичним початком та зірочками ліхтариків по всьому залі) та The Bleeding. Як можна було здогадатись вже після концерту, вивчаючи сет-лист, це і був біс. У кінці знов сипануло конфетті, а зірки вечора почали розкидати сувеніри – традиційні медіатори і все, що могло згодитися. Здається, Айвен навіть відкрутив якусь штуку зі свого мікрофона. Ніяких поклонів, обіймів та прощань. Покидалися добром і пішли під свою ж переспівку House of rising sun. Якось трохи холоднувато...

 

То де ж шоу

І дійсно – де? Про конфетті та світло написано, згадати можна хіба як вокаліст кожні 2-3 пісні змінював футболку. Це потягне на частину шоу чи він просто любить свіжий одяг? Під один з треків Муді також розсікав по сцені з бейсбольною биткою, яку потім подарував фану. Від прихильників же гурт отримав український прапор з зізнанням у любові, що хоч і типово, але дуже мило.

Частково лисі, частково дуже навіть патлаті учасники FFDP виявились не дуже говірливими. Фронтмен балакав трохи – нам дісталося стандартне «Я вас не чую» та підводки до пісень. З залом він майже не загравав, але водичкою трохи побрискався – вчасно поливай фана водою, щоб добре ріс. Одного разу слово отримав бас-гітарист Кріс Кайл – харизматичний бородань видав невеличку промову та й на тому все.

 

Хотілося почути хоча б засновника банди Золтана Баторі, але він тільки посміхався. Може, це тому такі слабкі були слеми?

Варто згадувати про звук? Бо тут все як завжди - чим далі від сцени, тим пристойніше. Гітари чулись добре, баси роздирали середину першої фанки на шмаття, вокал плавав, стаючи час від часу чіткішим.

Тисячі фанатів могли б очікувати чогось особливого, якщо вже в Києві такі гості. Але Фінгери то вам не Кіндер Сюрприз – несподіванок усередині немає… Плюс це чи мінус - вирішувати кожному для себе. Поки що ж чекаємо на новий альбом у кінці лютого. Тоді вже точно буде тема для розмови, а можливо - і сюрпризи.

 

Текст: Сухіня Олена
Фото: Дудка Таша
Дякуємо за надану акредитацію гурту Five Finger Death Punch

 

Повний фоторепортаж за посиланням.

 

GIF Banner

     

 

thebig4ua@gmail.com