ЗАСНОВНИКИ DOOM METAL ЗБИРАЮТЬ ФАНІВ У BINGO

 Вчені довели, що doom найкраще слухати в лютому. Сонця немає, вітамін D в глибоких мінусах, а разом з ним і бажання робити хоч щось. Один зі шляхів розворушити себе – хороше музло. А якщо ще й на концерті, а якщо ще й легендарна група… Дякувати всім метал-богам, до нас після перерви знову завітали круті - в усій повноті цього слова - британські металісти Paradise Lost. Нижче трохи тексту про те, як все пройшло.

 

Про публіку, Еволюцію та кавер The Cranberries

Ніби спеціально до приїзду похмурих думерів з Галіфаксу українська зима з чисто календарної перетворилася на справжню буквально за пару днів до концерту. Фанів це не злякало. Якщо вже PL до нас їдуть, нема чого нити на мороз – термушку під одяг і вперед на легендарне шоу! Окидаючи натовп навіть не дуже пильним оком, було зрозуміло – сьогодні тут саме прихильники, а не випадкові люди. В середньому вік гостей перевалював не тільки за 30, але й за 40 і більше років - олдфаги як вони є. Була й молодь, що має смак до музики, яка мохом поросла, але актуальності не втратила, а якість свою виточила за не один десяток років.

По таймінгу обіцяли розігрів о восьмій та головних гостей о дев’ятій. Не збрехали. Рівно о 20.00 на сцені з’явилася саппорт-банда Evolucija. З розігрівом зазвичай 2 історії – це щось дуже схоже на основну банду або радикально інше, для контрасту. Схожими на Парадайз Лост бути важко, адже ці хлопці постійно змінюють звучання, змішують стилі, видають щось нове у кожному альбомі (рай шукають, зрозуміло). Але Еволюція все-таки варіант номер 1 – швейцарсько-сербський готичний метал з дівчиною на вокалі. Звучали вони непогано, матеріал якісний, настрій створився. Народ реагував позитивно, але видно було, що основну енергію бережуть для хедлайнерів.

Залові подарували півгодинний сет, в який включили кавер на «Zombie» The Cranberries. Почути пісню було приємно, хоча чогось надзвичайного Еволюції з неї зробити не вдалось. Відіграли, сфоткались та пішли собі. А натовп завібрував в очікуванні тих, заради кого всі зібрались.

 

Подорож часом разом із Paradise Lost

Важко скандувати таку довгу назву, як Paradise Lost, але немає нічого неможливого для справжнього фаната. Легенди не заставили себе чекати - рівно о дев’ятій трагічний ідол Нік Холмс та його команда з’явилися перед прихильниками. Без зайвих слів почали треком Enchantment. І це не просто стара пісня, а стрибок в минуле аж до 1995 року. Не встигли фани розсмакувати близький серцю нафталін, як банда стрімко повернулася у день сьогоднішній з From the Gallows, альбом Medusa 2017. Сильного розриву по атмосфері не відбулося, адже Лости в Медузі вертаються до коріння, з поправкою на призму досвіду. Критики, до речі, реліз зацінили. Тому яким би трендом не було оце повернення до витоків, PL випустили гідну платівку, що і старим фанам догодила, й нових зацікавила. З останнього релізу зіграли ще 2 пісні – Blood and Chaos та однойменну Medusa.

Решта програми стала в прямому сенсі подорожжю часом та дискографією, що не могло не потішити. Майже з кожної роботи Парадайзи виконали по треку або двом. Зачепили 91, 92 й 93 роки, пройшлися по хітовому (та трохи попсовому) середньому періоду, торкнулися недавнього минулого. Всі стилі, всі експерименти згадалися з музикою та текстами Erased, Gothic, Requiem, Isolate, Tragic Idol, Beneath Broken Earth. І якщо вже ця п’ятниця про дум, то остання з перерахованих - просто концентрат цього напряму в металі: густа, довга, повільна подорож у темні глибини світу та себе. Дим та червоне світло ще й підсилили враження.

Під час виступу Нік Холмс стримано посміхався, посьорбував пиво, піднімав за нас тости та видавав стандартне «Нам приємно тут бути». Говорив мало (ну як завжди). Серед іншого ностальгічно згадав, що, наприклад, трек As I Die написаний, ще коли учасники були тінейджерами. Пізніше додав, що вони – 32-річна банда – й досі хлопчаки, такі собі Пітер Пени дез-металу.

Основну частину шоу гурт завершив треком The Enemy та ненадовго зник зі сцени, лишивши свою лампову дум-тусу гадати, чи буде біс.

 

Біс, технічні моменти та висновки

Фани звичайно зробили все, щоб той біс був, і докликалися своїх героїв. Ті вдячно виконали ще 3 композиції - No Hope in Sight, шикарну Faith Divides Us - Death Unites Us та Say Just Words. І все - вклонилися і побігли до гримерки (чи куди там тікають зі сцен рокери?), лишивши зал видихати, ділити останні шматки атмосферної вечірки між собою та намагатись виразити емоції один одному.

Paradise Lost не показали нам якогось дивовижного шоу - ніяких сюрпризів, ефектів та світло на мінімалках. Звук можна влучно описати хіба що нецензурними словами – більшу частину часу була каша з інструментів, з якої періодично виринали гітари. Ніка на високих нотах чути, а на низьких читай по губах, що він там співав... Але все одно цей виступ хочеться згадувати. Мабуть, тому що люди прийшли слухати свою банду, якій зберігали вірність роками. Музиканти ж подарували прихильникам крутий підбір пісень та ту душевність, на яку спроможні (і ще одненький медіатор). Контакт між виконавцем та прихильником стався і те, що це все не засипало дощем конфетті, ролі не грало. Paradise Lost cамодостатні – зайвого на їх шоу не потрібно.

 

Журналіст: Олена Сухіня
Фото: Євгеній Павлюк
Дякуємо за надану акредитацію організаторам

 

Повний фоторепортаж за посиланням.

 

 

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Схожі статті: