ТАРАКАНИ! ТА ЇХ «ГЛАС НАРОДА» В ATLAS: ЯК ЦЕ БУЛО

Коли концерт починається вчасно, а 2 години пролітають як мить. Коли не хочеться жалітись на звук, бо немає приводу. Коли відстрибуєш кожну пісню і нічого потім не болить. Все це про виступ панк-банди ТАРАКАНИ! у Києві 28 лютого.

Якщо ти там не був, читай репортаж про концерт і хоч якось закривай гештальт. Поїхали!

 

Та кому треба той розігрів

АТЛАС не заставив мерзнути на подвір’ї та запустив гостей за півтори години до початку шоу. Народ збирався потроху, але зал невпинно наповнювався. Виступ Тараканів - це не про хайп, це про любов до команди та, звісно ж, пісень. Тому куди б ти не ткнув пальцем того вечора, безпомилково попадав на фана. В натовпі переважали хлопці, але й дівчат вистачало. Віковий склад визначався важкувато, адже справжні панки не старіють.

 

 

Все почалося вчасно. Ті, заради кого всі зібралися, обійшлися без розігріву. І власними силами можна розкачати натовп з такою добіркою пісень. Увірвалися із «Самый счастливый человек на земле», далі без перерви зазвучала «Причина для ненависти», під яку тут же закрутили серкл-піт на півзала. Потім були «Мешки с костями» та «Военная Тревога». Треки неслися автоматною чергою, видихати не було коли. Які там розмови між піснями – даєш слем та хорове підспівування кожного слова!

Стрімка енергетика виступу підсилювалася ефектним освітленням. Звичні світлові пушки заграли свою роль трохи згодом. Першу ж частину шоу музикантів підсвічували ззаду вертикальні шести з лампами, що палали червоним, білим, оранжевим тощо. На сценічному екрані втілювалась ще одна візуальна частина концерту - відеоряд, де крутилося то промо гурту, то образи у тему конкретної пісні. Приз за оригінальність банда, звичайно, не виборе оцим всім, але було злагоджено, гармонійно, дуже підсилювало ейфорію та драйв.

 

Панк-концерт – це коли у залі постійно щось літає

Музиканти забезпечували фанам постійний рух, виконуючи хітові бойовички та зрідка щось спокійніше. Неслися майже без пауз «Границы Гетто (Кто они)», «Пойдем на улицу», «Позволь мне побыть одному», «Я - это я», «Поезд в сторону Арбатской», «5 слов», «Дурная Башка», «Русский рок», «Тронь меня».

Кругові піти, в яких люди охолоджувались, розбризкуючи воду з пляшки навколо себе, вертілися ледь не через пісню (чого не на кожній??). Найлютіше слем, напевно, відчувся під останню з перерахованого вище. Душевну «5 слов», що є дуетом з Лу Геворкян (Louna), Дмитро Спірін зі зрозумілих причин виконав сам. На екрані атмосферу сумної пісні символічно доповнило зображення квітки, що розпускається, а потім в’яне. Ну, не було Лусине, проте був повний зал і така підспівка дорого коштує.

Десь у середині дійства звідкись прилетіло синє надувне коло, з яким всі почали бавитись. Досить швидко воно зникло, поступившись місцем надувному червоному літачку. З ним теж було весело, хоча літав він абсолютно ніяк, а потім взагалі залишився без пропелера. Зрештою опинився на сцені. Кидалися у натовпі і футболками, і навіть людьми. Якогось хлопця підкинули, щоб передати по рукам, і він майже одразу ковзнув униз. Чуваче, сподіваємось, ти цілий і неушкоджений.

 

main tarakany

 

Тим часом виступ відраховував другу годину – чому, ну от чому так швидко? Сет-лист радував піснями «Сила одного», «Дезертир из армии зла», «Кто-то из нас двоих», «Улица свободы», «Я смотрю на них», «Собачье сердце» та іншими. Хоч-не-хоч настрибаєш під таке меню свої 10 тисяч кроків на день (або й усі 20 тис.).

Під час виконання «Тишина – это смерть» на екрані з’являлися відомі виконавці та гурти з різних часів, що зробило трек ще більш зворушливим. Багатьох давно немає серед нас, а музика живе… На такій ноті і сталося перше прощання з героями вечора. Сила останньої пісні підняла в повітря всі руки в залі. Було вже не тепло, а гаряче. Ну і на біс кликали як має бути (бідна атласова підлога).

 

Караоке на біс

Таракани! повернулися швидко і подарували ще 2 пісні – «Анестезию» і «То, что не убивает тебя». Рядки останньої виписувались на екрані - навіть якщо не знати тексту, було легко підспівати (що і відбувалося). Якщо хтось все ж таки ліниво попивав пиво біля бару або чілив у VIP-зоні більшу частину шоу, вже у кінці повставали на ноги абсолютно усі.

Враження, звичайно, штука суб’єктивна, але цей вечір в ATLAS можна сміливо віднести до кращих. Як вдуматись, пісеньки Тараканів досить таки серйозні, але осаду не лишають. Вечір, що видався ну дуже активним, замість крепатури подарував легкість, круті емоції та припіднятий настрій навіть на другий день.

 

tarakany live in kyiv 2

 

Наостанок ще одна штука, про яку неможливо не згадати, а саме - звук. Вокал звучав чітко, тексти чулися майже слово до слова. Інструменти також не плавали, налаштування на п’ятірочку. Можливо, не все ідеально, але хоча б такий рівень має бути стандартом на кожному концерті, а стає поки лише приємним бонусом. Але придиратись не хочеться - мовчки кайфуємо і сподіваємось, що наступного разу звучання буде не гірше (і не тільки на ТАРАКАНАХ!).

 

Репортаж підготувала Олена Сухіня

Фото Процко Микита

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Схожі статті: